ELMA art: казки, вірші, вітання

  Кохання їх було  на все життя.. Палке і ніжне, пристрасне і вірне... Такі бурхливі й сильні почуття- Земне ...і лагідне і непокірне.... Їх душі народились десь в світах, Напевно, на планетах зовсім різних... Вона- в високих  зоряних шляхах  А він був воїном...з племен минулих грізних... Вона була невинна  і легка, З її очей іскрилось сяйво світла... Його надійна і міцна рука Могла допомогти чи захистити Вона була і грішна і свята, Її промінням цілували зорі Так крадькома  в розжарені вуста... Й стрічки вплітались в коси  веселкові... Він їй здавався сильним і таким, Що у житті її повік не зрадить... Вона була для нього сном легким, Що біль знімає та дає розраду... Вона була бажанням і тому Йому хотілось  нею володіти... Вона жадала все віддать йому... І разом зорям сяючим радіти... Вона казала: "Будем разом ми, Нам цілий світ не стане на заваді. Полетимо ...між зір нема пітьми... І Всесвіт весь , коханий , в нашій владі." А він мовчав, уходила з...

Світ навколо бабусі Дарини змінився до невпізнання. Вона пам'ятала це місто зовсім іншим- з маленькими будиночками і неасфальтованими вулицями. Потім були часи, коли вулицями ганяли галасливі машини, залишаючи після себе запах спаленого палива, потім з'явились електромобілі, які майже не відрізнялись зовні, але і ці механізми давно відійшли у минуле. Тепер за вікном їхньої затишної кімнати на другому поверсі простягалися тихі, засаджені екзотичними деревами алеї, де роботи-садівники підрізали кущі під тихий шепіт вітру. Люди переміщались тихо на  повітряних дисках, що використовували для свого руху магнітне поле. Місто стало чистим, спокійним і впорядкованим, як той перехід-"зебра", що так дивував людей колись. Тепер він був майже не актуальним, бо традиційні для двадцятого століття машини зникли, але правила залишились правилами і саме ці місця були визначені для переходу вулиць. ​Лише  одна річ для неї залишалася незмінною- Небо. ​Воно так само, як і тисячі років ...

  Оленка і Олесь почали зустрічатись  у 9 класі... У тому віці, коли ви ніби ще діти, але  дорослі почуття зашкалюють і десь у душі з'являються думки про те, що ця людина , єдина і неповторна, має бути поряд з тобою усе життя. Якось він запропонував їй допомогу, а вона не відмовилась. Це був хитрий план невпевненого в собі підлітка: він ніби і не пропонував побачення, просто допомогу, ніхто не скаже, що вона його проігнорувала. Так само, не афішуючи стосунків , він вперше приніс їй квіти. Тихенько , щоб ніби ніхто й не бачив, подалі від чужих очей він вийняв з-під куртки маленький скромний букетик так, ніби ховав не від чужих очей, а від морозу надворі. Протягнув квіти і з завмиранням серця слідкував чи візьме, чи не погребує.  Не таким вона уявляла свій перший букет і своє перше побачення.  Але букет взяла. Подобався їй це високий сором'язливий хлопець. З першого дня їх зустрічі подобався, але вона вигляду не подавала. Хай перший підійде, а там подивимось... Бу...

  У пору веселу, як літо настало І кожен розваги веселі шукав, То бульбашки мильні малеча пускала, А вітер їх вище дерев підіймав. ​І весело плескали діти в долоні, Як більша злітала у сонячну вись. «Велика і гарна, така кольорова!» — Кричали так дзвінко: «Дивися, дивись!!!» ​А бульбашку гарну, злітаючи, вітер У небо на жарт, сміючись, підхопив. Так високо, що вже не бачили діти, А вітер все далі і далі летів. ​Та бульбашка сяяла в небі високім, І грала веселка в її оболонці. Дивилась на всіх гордовито, бо збоку На ній вигравало проміння від сонця. ​«Яка я красива!» — злітала й пишалась, — «Я краща і більша, напевно, за всіх». Все більше і більше вона роздувалась, Їй аж бракувало в захопленні слів... ​«Наповнена світлом, лечу, мов на крилах, До зір приведе цей високий політ... Мені не забракне ні мила, ні сили — Надуюсь, мов Сонце, щоб його закрить!» ​Овації бульбашка довго зривала: Крутилась, сіяла, хвалилась, росла... А потім у висі небесній пропала, І діти забули: була та й була...

​ Розділ 1: Дівчина, що знищила Тишу.  ​Далеко-далеко, там, де океан цілує небо рожевими хвилями, розкинулася Країна Кольорових Бажань. Це було дивовижне місце! Її мешканці ні хвилини не сиділи без діла: хтось малював веселку просто на хмарах, хтось будував замки з музичних нот, а хтось вирощував квіти, що вміли розповідати казки. Кожен мешканець був Творцем, і світ навколо них постійно змінювався, виблискуючи всіма барвами мрій. ​Але навіть у такій яскравій країні було особливе місце , що було сховане далеко за Скляними Горами, куди не потрапляли звуки з зовнішнього світу, де  навіть квіти і трави беззвучно перешіптувались від подиху ніжного вітерця, а ріки текли так тихо, що риби боялися поворухнути плавцями, щоб не порушити спокій. Це місце називали Долиною Тиші. Це був затишний куточок для тих, хто втомився від гамору бажань і хотів просто послухати шепіт прибою. Там панував ідеальний баланс, і порушувати його суворо заборонялося. ​Саме там жила Іріс- дівчина, чиє...

В одній норі з якогось дива Серед маленьких мишенят Велике дитинча з'явилось... Мутант... А може й щуреня. Воно ніяк не відрізнялось... Ну трохи більше лиш на зріст, І апетит  найкращий мало, А ще товстий без шерсті хвіст. І годувала Мишка-мати Великий виводок щодня,  А як вже стали підростати , То почалася маячня. Це ж щуреня розумне й кляте, Бо живучи серед братів, Воно вже вміло більше взяти З кормушки спільної харчів. Таке вже виховане й гарне- Тут матері його хвала, виховувала, бач не марно, Навчала тому, що могла. А Щуреня собі рішило, Що є воно за всіх сильніш, Й царем себе проголосило: Король Всесильний Щуромиш. Хоча й розумне, та "зелене", Не знало що робити й як, Матуся радила даремно Дізнатись про котів й собак. Наш Щуромиш набрався сили, І розігрався апетит- Всі данину йому носили, Допоки не пронюхав кіт... А кіт був той ще комбінатор: Щура до миски він привчив, І щоб до мишок доступ мати Йому такеє доручив: Ви ж, каже, живете в тунелях, В тунелях темних і вуз...