Ціна твого кохання. Оповідання для дорослих і майже дорослих

 

Оленка і Олесь почали зустрічатись  у 9 класі... У тому віці, коли ви ніби ще діти, але  дорослі почуття зашкалюють і десь у душі з'являються думки про те, що ця людина , єдина і неповторна, має бути поряд з тобою усе життя. Якось він запропонував їй допомогу, а вона не відмовилась. Це був хитрий план невпевненого в собі підлітка: він ніби і не пропонував побачення, просто допомогу, ніхто не скаже, що вона його проігнорувала. Так само, не афішуючи стосунків , він вперше приніс їй квіти. Тихенько , щоб ніби ніхто й не бачив, подалі від чужих очей він вийняв з-під куртки маленький скромний букетик так, ніби ховав не від чужих очей, а від морозу надворі. Протягнув квіти і з завмиранням серця слідкував чи візьме, чи не погребує.  Не таким вона уявляла свій перший букет і своє перше побачення.  Але букет взяла. Подобався їй це високий сором'язливий хлопець. З першого дня їх зустрічі подобався, але вона вигляду не подавала. Хай перший підійде, а там подивимось... Букет був смішний. Не з тих куплених розкішних букетів, а такий, що сам з маминої клумби надер і стрічечкою перев'язав. Це було досить мило. А якщо б він не приніс той злощасний букет, то хіба вона б не пішла з ним на побачення? Пішла б. З іншим- ні, а з ним пішла би.

Так і почалась їх дружба.  Кожного дня по дружньому він доносив її портфелик до  фіртки, а потім ще години дві вони не могли розійтися, про щось говорили, говорили... А спитай їх про що??? А ні про що. Просто ,бувало, дивилися в очі один одному і посміхались. Розглядали  листочки на деревах, сперечались на що більше схожа ота дивна хмаринка... Добре, що батьки були на роботі і телефонів ще не було, тому ніхто й не міг завадити їх довгим розмовам.

Так продовжувалось достатньо довго. Вони прогулювались вечорами подалі від шуму, він катав її на веліку або просто йшли пішки темними вуличками і дивились на зорі у холодних осінніх калюжах. Іноді ішли в кіно, сиділи там і просто дивились фільм, схиливши голови один до одного. Потім, притиснувшись, ще довго стояли під парканом її будинку і не могли розійтися.

Він не любив шумних компаній, а їй було добре поряд з ним. Так надійно і спокійно.

Цього вечора вони ішли через місто, як завжди. Найосвітленіше місце- перон залізничного вокзалу здавався таким знайомим і таким  безпечним.  Компанія хлопців приблизно їх віку ішла навпроти. 

Все було швидко і неочікувано. Порівнявшись з ними, компанія перегородила дорогу, а один з молодиків підійшов до хлопця і щось йому тихо промовив так, що дівчина нічого не почула, але по очах і виразу обличчя все зрозуміла. Хлопець зробив крок вперед, не відпускаючи її руки, але ніби намагаючись всім своїм єством встати між нею і тим, чужим хлопцем. Вона бачила, як він почав виймати гроші з усіх кишень і складати молодику в простягнуту долоню.  Він не був слабаком, хоча ніколи не встрягав у бійки... Він був один з тих, кого в класі просто не чіпали і навіть обходили стороною, бо він був один з найсильніших.  Тепер він стояв і просто віддавав все, що в нього було.

Змішані почуття сорому і страху прилинули кров'ю до її скронь, відбиваючи ритм стукотом серця.  Молодики, задоволені здобиччю, пішли далі. Хлопець, стиснувши трохи сильніше її руку, мовчки  рушив вперед по дорозі. Вони ще деякий час ішли тихо, без слів... Потім вона спинилась, а він обернувся до неї. "Чому так?"- тихо спитала вона.

"Мені було страшно, бо ти була поряд,"-відповів він, дивлячись прямо в її очі. 

Ніколи в житті вони не згадували цей неприємний  випадок. Оленка розуміла, що її коханий не повів себе , як  супергерой, але ще вона знала, що він в той момент обрав  не свою репутацію, а її безпеку.  Кожна дівчина, звичайно б, хотіла бачити того, хто за неї піде в вогонь і воду, хто заради неї ризикне всім- всім. Він ризикнув заради неї своєю репутацією в її очах. Він ризикнув її повагою до нього заради її безпеки, він зголосився бути приниженим саме для того, щоб не постраждала вона.  

Іноді стається так, що за красивими словами чи вчинками немає справжньої турботи, є лише оманливий образ. Справжнє кохання буває тихим, але той, хто кохає обирає твій спокій і безпеку, навіть якщо в твоїх очах це буде виглядати як неприйнятне. Він буде робити для тебе те, що потрібно, при цьому не афішуючи цього і не очікуючи твоєї подяки. І це справжня самовіддана любов...