Казки про царя Щуромиша

В одній норі з якогось дива

Серед маленьких мишенят

Велике дитинча з'явилось...

Мутант... А може й щуреня.

Воно ніяк не відрізнялось...

Ну трохи більше лиш на зріст,

І апетит  найкращий мало,

А ще товстий без шерсті хвіст.

І годувала Мишка-мати

Великий виводок щодня, 

А як вже стали підростати ,

То почалася маячня.

Це ж щуреня розумне й кляте,

Бо живучи серед братів,

Воно вже вміло більше взяти

З кормушки спільної харчів.

Таке вже виховане й гарне-

Тут матері його хвала,

виховувала, бач не марно,

Навчала тому, що могла.

А Щуреня собі рішило,

Що є воно за всіх сильніш,

Й царем себе проголосило:

Король Всесильний Щуромиш.

Хоча й розумне, та "зелене",

Не знало що робити й як,

Матуся радила даремно

Дізнатись про котів й собак.

Наш Щуромиш набрався сили,

І розігрався апетит-

Всі данину йому носили,

Допоки не пронюхав кіт...

А кіт був той ще комбінатор:

Щура до миски він привчив,

І щоб до мишок доступ мати

Йому такеє доручив:

Ви ж, каже, живете в тунелях,

В тунелях темних і вузьких,

Будуйте більші нори й двері

Поставте, щоб пройти я зміг.

Я ж маю якось і навзваєм

Вже на гостину завітать,

Тобі ж весь час я дозволяю

Із миски молоко лизать.

І Щуромиш розпорядився

Прогризти стіни і підлогу

Щоб кіт у отвір цей вмістився

Й прокласти до дверей дорогу.

Взялися миші будувати,

Розгризли хати цілий кут,

У миски Щуромиш ліг спати,

А Кіт не спить ...Він тут як тут.

Так і в людей ото буває...

що дружить ніби Щур і  Кіт

Хоч Кіт мишаток під'їдає,

А  Щур в цей час блаженно спить.

Мораль проста у вірші цьому:

Що ворог не дарма  годує...

Як приведеш "кота" додому,

"порядок наведе" й"врятує".